Перед тим, як висівати насіння, їх потрібно обробляти спеціальним чином. Дуже важливо правильно замочити насіння, оскільки ця процедура забезпечує дружні сходи. Уміння замочувати насіння допомагає знизити захворюваність, покращує сходи й підвищує врожайність.
Для замочування насіння можна використовувати два методи: барботування, коли насіння набухають у рідині, насиченій повітрям, протягом приблизно 18 годин, або звичайне пророщування, де насіння поміщають у вологе середовище на певний час. Спочатку необхідно провести дезінфекцію посадкового матеріалу за допомогою розчину перманганату калію або перекису водню.
Цими засобами користуються практично всі дачники та квітникарі. Щоб приготувати розчин із марганцівки, її розводять у воді до світло-рожевого відтінку, після чого кладуть пакунок із насінням на 15 хвилин.
Потім зерна промивають водою й просушують. Якщо використовується перекис водню, зернятка складають у марлю й опускають у 10%-й розчин перекису на 20 хвилин. Після цього їх також промивають чистою водою й сушать.
Після дезінфекції проводиться замочування. Уже оброблене насіння знову загортають у марлю, роблять згорток і поміщають на блюдце. Потім заливають теплою водою, відставляють у темне місце й підтримують температуру на рівні 25 градусів за Цельсієм.
Замочування для різних рослин триває по-різному: для великого насіння достатньо чотирьох годин, а для дрібного час може бути коротшим. Обов’язково скористайтеся нашими перевіреними рекомендаціями та порадами, і, ми впевнені, що ви оціните їх ефективність.
У цій статті ми розповімо про те, які кімнатні рослини на вашому підвіконні можуть приносити користь, очищати атмосферу вашого дому та працювати на благо вашого здоров’я. Монстери, пеларгонії, фікуси, маранти та розмарин виділяють фітонциди, які зупиняють зростання шкідливих бактерій, очищують та відновлюють повітря в приміщенні.
Ці рослини особливо корисні в зимовий час, коли провітрювання приміщень стає складним. Вони допомагають подолати більшість вірусів та бактерій, що створює безпечніше середовище для вашого життя. Деякі кімнатні рослини також сприяють іонізації повітря. Це забезпечує організм зарядом енергії та силою духу, адже саме в іонізованому повітрі, як, наприклад, у горах, дихати найприємніше та найкорисніше.
Для іонізації повітря у вашій оселі варто обрати такі рослини, як герань, фіалка, папороть чи маранта. Вони значно полегшать дихання та створять комфортний мікроклімат у приміщенні.
Також існують рослини, які діють як природні ароматизатори. У сучасному світі ми часто вдаємося до використання хімічних освіжувачів, але кімнатні рослини є набагато кориснішим та екологічнішим варіантом. Вони усувають ознаки втоми, стресу та депресії без будь-яких хімікатів.
Наприклад, троянди, лавровий лист та евкаліпт мають заспокійливі властивості. Запах цитрусових сприяє зниженню артеріального тиску, аромат розмарину покращує пам’ять, а мирт здатен підвищити настрій та додати бадьорості.
Не забувайте, що кімнатні рослини – це не просто естетична прикраса вашого інтер’єру, але й надійний помічник у боротьбі з вірусами та токсинами. Вони створюють здорове середовище, сприяють гармонії та затишку у вашій оселі.
Внесення корисних і поживних елементів не лише захищає дерева від заморозків, але й забезпечує краще цвітіння навесні. Підживлення слід вносити лише після збирання врожаю, тому кінець жовтня та початок листопада є ідеальним часом для цього.
Восени азотні добрива вже не потрібні, адже їх внесення припиняють наприкінці літа. Азот сприяє утворенню зеленої маси, яка восени лише заважає підготовці дерев до зими.
Натомість калійно-фосфорні добрива та органічні підживлення принесуть значну користь. Фосфор допомагає розвивати кореневу систему дерев. Для цього можна використати суперфосфат, який розсипають під кроною дерева та перекопують із землею на глибину півлопати.
Калій, своєю чергою, відповідає за імунітет дерева та якість майбутнього врожаю. Найкращим вибором буде сульфат калію, адже він не містить хлору. Також ефективною альтернативою є калімагнезія, яка добре розчиняється у воді, підходить для збіднених ґрунтів і містить сірчанокислий калій та сульфат магнію.
Ще одним чудовим підживленням є деревна зола. Вона багата на фосфор і калій, а також допомагає розкислити ґрунт. Не менш корисними є компост, перегній і прілий гній, які збагачують землю поживними речовинами та покращують її структуру.
Незважаючи на те, що в органіці міститься невелика кількість азоту, її все одно потрібно вносити восени. До органічних добрив належать також сидеральні культури, такі як фацелія, жито, овес і гірчиця.
Сидерати можна висіяти в пристовбуровому колі дерева й викосити перед морозами, залишивши зелену масу в ґрунті як природний перегній на наступний сезон. Проте найкращий результат дає комплексний підхід до підживлення, коли поєднуються і мінеральні, і органічні добрива.
Сьогодні в нашій статті ми розглянемо, як правильно й швидко провести цей процес.
Почнемо з обрізки кількох гілочок рослини. Тут важливо дотримуватися певних умов: нижній зріз має бути косим і розташовуватися на відстані одного сантиметра від найближчої бруньки, причому на самому живці має бути щонайменше три бруньки. Верхній зріз виконується прямим. Довжина підготовлених живців має становити приблизно 20 сантиметрів.
Далі виготовляємо коренетворний розчин із препарату “Корневін”. Для цього одну упаковку препарату розмішуємо у 200 мілілітрах води. Потім поміщаємо підготовлені живці в розчин на дві години, попередньо обробивши їх верхні зрізи рідким воском.
Правильна підготовка ґрунту також є важливим етапом у цьому процесі. Перекопуємо землю і робимо на ній борозенки глибиною близько 10 сантиметрів, на дно яких засипаємо шар піску завтовшки в один сантиметр.
Оброблені живці укладаємо у борозенки під кутом близько 45 градусів на відстані 15 сантиметрів один від одного, присипаючи їх ґрунтом або компостом таким чином, щоб на поверхні залишилося щонайменше дві бруньки. Після цього вкриваємо рослини целофаном, залишивши невеликі вентиляційні отвори.
Цей елементарний у виконанні спосіб, з яким впорається навіть квітникар-новачок, допоможе розмножити будь-які види троянд протягом зими, а вже в наступному сезоні насолоджуватися їх чудовим цвітінням. Тож неодмінно скористайтеся нашими перевіреними рекомендаціями та порадами, щоб самостійно переконатися в їхній ефективності. А ми бажаємо вам успіхів та пишного цвітіння ваших неймовірних троянд.
Кожна господиня восени готує зимову консервацію. Часом хочеться заготувати якомога більше – або переоцінюєш сили власної родини, або врожаю виявилось стільки, що дівати його немає куди. Не дуже приємно в такому разі виявити, що консервація починає пропадати.
Втім, якщо така неприємність таки сталась, то не потрібно поспішати її викидати. За словами досвідчених кулінарів, з кабачкової ікри можуть вийти настільки смачні закусочні кекси, що ви й самі не повірите, що приготували їх із зимової консервації.
Як приготувати кекс із кабачкової ікри
Для початку потрібно підготувати 70 грамів вівсяних пластівців, 2 курячі яйця, 250 грамів кабачкової ікри та 1 чайну ложку розпушувача. Крім того, потрібно 50 грамів чорних оливок і трішки вашого часу. Процес приготування дуже простий.
Найпершим кроком вівсяні пластівці потрібно подрібнити за допомогою блендера до стану борошна. Після цього в окремій мисці змішайте курячі яйця, додайте до них пластівці та розмішайте все. Залиште масу на 20 хвилин. Оливки наріжте кружальцями, додайте до них кабачкову ікру. Не забудьте про розпушувач, аби випічка вийшла повітряною.
Готове тісто розмішайте, викладіть у змащені маслом форми та поставте випікатись. Духовка має бути попередньо розігріта до 180 градусів. Випікати страву потрібно протягом 25 хвилин. Готовність випічки можна перевірити зубочисткою. Подавайте кекси до столу після повного охолодження. Вони підійдуть і до свята, і до звичайної вечері.
Мурахи на городі можуть додати чимало “веселощів” життю господаря. Ці працьовиті комахи часом так захоплюються своєю діяльністю, що перетворюють грядки на власні підземні міста. Втім, існують перевірені способи м’яко натякнути їм, що пора шукати нове місце проживання.
Розпочати варто з розуміння, чому ці мурахи так полюбляють наші городи. Річ у тому, що ці комахи — неймовірні ласуни. Вони “доглядають” за попелицями на рослинах, бо ті виділяють солодку падь, якою мурахи харчуються. А ще вони люблять пухкий ґрунт, де легко будувати свої підземні лабіринти. Також мурах приваблюють залишки їжі та органічні рештки, які часто стають частинами добрив, що використовуються городниками. Та люблять вони геть не все!
Кава стане справжнім помічником у боротьбі з непроханими гостями. Підійдуть використані кавові фільтри чи гуща. Розкладіть їх навколо грядок — мурахи терпіти не можуть цей запах. До того ж кавова гуща чудово підживлює ґрунт, тож це подвійна користь для городу. Можна також приготувати міцний кавовий настій і полити ним мурашині доріжки.
Перешкодою для мурах може стати звичайна крейда. Подрібніть її та насипте товсті лінії навколо грядок. Мурахи не люблять крейдяні бар’єри. Справа в кальції, який міститься в крейді. До речі, можна використовувати й харчову соду — ефект буде схожий. Розсипте її тонкою смужкою там, де помітили мурашині стежки.
Запахи відіграють важливу роль у житті мурах. Вони просто не переносять аромат часнику, цибулі та гострого перцю. Зробіть настій з цих інгредієнтів та обприскайте місця скупчення комах. Можна посадити по периметру городу рослини з сильним запахом. Це може бути як лаванда або м’ята, так і чорнобривці або інші рослини.
Кукурудзяна крупа — ще один хитрий спосіб позбутися мурашиної колонії. Розсипте її біля входу в мурашник. Комахи заберуть крупу у свої запасники, але не зможуть її перетравити. Звучить не дуже гуманно, але працює (хоча й повільно). Можна використовувати звичайне борошно, яке теж створює проблеми з травленням у мурах.
Цікаво, що звичайна вода також може допомогти. Регулярний полив порушує мурашині ходи, змушуючи комах шукати сухіше місце. Особливо ефективно це працює, якщо додати в воду трохи гірчичного порошку. Тільки не переборщіть, бо занадто надлишок гірчиці в ґрунті може зашкодити рослинам.
Питання кохання та стосунків майже для кожної людини є настільки гарячим, що може легко позмагатися з ранковою кавою. Хтось шукає своє щастя на сайтах знайомств, інші чекають на випадкову зустріч у метро, а дехто заглядає у зорі, бо може десь там знайдуться підказки. І знаєте, часом ці космічні натяки виявляються напрочуд влучними. Особливо коли мова йде про те, чому з деякими знаками Зодіаку стосунки перетворюються на американські гірки.
Ось, наприклад, знаменитий любовний трикутник — Скорпіон, Близнюки та Стрілець. Це як спроба змішати олію, воду та вогонь на кухні. Так, красиво, але небезпечно. Скорпіон зі своєю манією контролю здатний довести до сказу навіть святого. А тут Близнюки, яким треба щодня новий співрозмовник та свіжі враження. Або Стрілець, якому подавай то Балі, то Париж, а то й експедицію на Північний полюс. Уявляєте цей коктейль?
На початку стосунків представники цих знаків можуть нам заперечити. Наприклад, візьмемо Скорпіона та Близнюків. Спершу ж все буде, як у кіно — пристрасть, букети, побачення. Але ж потім раптом почнеться: “Чому ти лайкнула його фото?”, “З ким це ти так довго розмовляв телефоном?”, “Може досить вже тих корпоративів?”. Через місяць від такої “турботи” людина хоче на стіну лізти. А Стрільцям зі Скорпіонами ще веселіше, бо спробуй поясни ревнивому партнеру, що поїздка в Барселону з друзями — це не привід для сцен ревнощів.
З іншого боку, є знаки, які разом як горішки в шоколаді — дуже гармонійно. От Телець з Дівою можуть годинами обговорювати спільні плани на майбутнє, разом готувати вечерю і нікому не набридає. Козеріг теж чудово вписується в цю компанію, оскільки всі троє цінують комфорт та стабільність і розуміють, що таке “відкладати на чорний день”.
А ще класно спостерігати за парами, де зустрічаються повітряні знаки з вогняними. Водолій з Левом — це як джаз-бенд, де кожен імпровізує, але разом виходить шедевр. Терези з Овном спочатку викликають в усіх сумніви в тривалості їхніх стосунків. Але потім виявляється, що ці люди створені одне для одного: Терези дуже майстерно гасять вогняні спалахи Овна, а той вчиться дипломатії. І ось вам вже ідеальна пара!
Якщо зорі кажуть, що ваш союз — не найкраща ідея, це не привід відразу бігти світ за очі. Можна спробувати знайти компроміс. От Скорпіону варто зменшити градус контролю і більше довіряти партнеру. А Близнюкам і Стрільцям — навчитися іноді притримувати свої пориви до надмірної свободи. Головне — не намагатися перевиховати одне одного, бо це як вчити кота гавкати.
Квітка “Жіноче щастя” в один момент стала найпопулярнішою кімнатною рослиною. Комусь захотілось поставити квітку у своєму будинку для того, аби насолоджуватись її красою, а хтось вірить в її особливі можливості допомогти своїй власниці знайти кохання свого життя. Хай там як, але коли рослина не цвіте, хочеться це змінити.
Добриво для цвітіння спатифілума
Досвідчені квітникарі та садівник знають, яке добриво допоможе впоратись з проблемою, коли рослина не хоче випускати нові бутони. Для розв’язання проблеми радять використовувати борну кислоту. Розчином на її основі потрібно обприскувати зав’ялу рослину. Якщо виконати таку процедуру наприкінці листопаду, то вже до Нового року спатифілум почне цвісти, а жовтого листя не залишиться.
На літр чистої води потрібно долати 0,5 грама препарату. Розчином, який вийшов, потрібно обробити рослину за допомогою пульверизатора. Важливо запам’ятати, що таким антистресовим розчином обробляти спатифілум можна не частіше як раз на тиждень. Разом із тим, не варто “будити” рослину до весни, якщо вона спить. Але якщо квітка вчасно не почала цвісти, то борна кислота їй у цьому допоможе.
До слова, для пробудження та активації спатифілума існує ще й інший препарат – він допомагає швидко запустити процес бутонізації. Це – епін, спеціальний засіб, що продається у спеціалізованих магазинах для садівників. Для приготування розчину для “Жіночого щастя” в літр чистої води додають всього 10 крапель засобу.
Зберегти моркву свіжою до весни не така вже й складна справа, якою вона може здаватися. Достатньо знати кілька перевірених лайфхаків, щоб після новорічних свят насолоджуватися хрумкими та соковитими коренеплодами, наче щойно принесеними з грядки.
Спершу варто розібратися з тим, що робити одразу після того, як викопали моркву з грядки. Не варто одразу нести овочі в льох. Нехай коренеплоди трохи полежать на свіжому повітрі, підсохнуть. Потім треба обтрусити землю. Але легенько — не стукайте по морквинах. Через удари на них можуть утворитися непомітні пошкодження, які поступово гнитимуть.
Гичку краще не видаляти повністю. Залиште на овочі приблизно сантиметр, щоб морквина “дихала”. Зберігати коренеплоди краще не просто в ящиках, а в річковому піску. Але його перед насипанням у ящики краще прожарити в духовці. Ця процедура потрібна, щоб в піску не залишилося шкідливих мікроорганізмів, грибків і личинок, які можуть зіпсувати врожай. А сам пісок дозволить морквинам не торкатися одна до одної, що покращить зберігання.
З температурою теж не все так складно, як розповідають. Не обов’язково мати спеціальне сховище чи льох. Достатньо знайти прохолодне місце, де температура тримається в межах 0-2 градусів тепла. Підійде балкон або комора на північній стороні будинку. Головне — щоб не було різких перепадів температури.
А для ще одного цікавого та маловідомого способу зберігання вам знадобиться глина. Її потрібно розвести до стану негустої сметани, вмочити в суміш морквини таким чином, щоб глина була з усіх сторін коренеплодів, та дати овочам просохнути. Це створює надійний захист, який захищає від втрати вологи, а також перекриває доступ шкідникам.
Для невеликої кількості моркви можна використати харчову плівку. Просто загорніть кожен коренеплід окремо, залишаючи маленькі дірочки для “дихання”. Складіть все у коробку та поставте у прохолодне місце. Навіть якщо одна почне псуватися, то інших не зачепить.
У питанні обслуговування власного авто не повинно бути сумнівів – це процес відповідальний і від нього залежить життя. Існує кілька ознак, які можуть вказувати на так звані “небезпечні” колеса. Неувага до таких важливих деталей може призвести до серйозної ДТП, а тому перевіряти шини потрібно регулярно.
6 ознак, що час міняти шини
Старі чи пошкоджені шини з тріщинами й іншими видимими дефектами – це погано. Вони можуть стати причиною раптового розриву шин просто в дорозі. Регулярно оглядайте колеса, аби вчасно помітити пошкодження.
Низький рівень протектора занадто погано забезпечують зчеплення транспортного засобу з дорогою. Через це ви ніби ковзаєте, що може стати причиною неконтрольованого зіткнення.
Нерівномірне зношування шин теж є поганою ознакою. Якщо шини в одній частині протектора зношуються швидше, ніж в іншій, то причин декілька – неправильний тиск, неправильний кут установки коліс. У такому разі потрібно робити “розвал-сходження”.
Шини не до відповідного сезону можуть дорого вам коштувати. На машину не просто так потрібно встановлювати сезонні шини. Зимове “взуття” для авто зроблено з м’якшої гуми, через що на гарячому асфальті вони неефективні. А літні шини погано зчіплюють транспорт із дорогою в умовах снігу та льоду.
Недостатній чи надлишковим тиск у шинах може стати причиною нерівномірного зносу гуми, а також призвести до перегріву та вибуху в результаті.
Поганий “баланс” коліс – проблема. У такому випадку в авто починають з’являтись вібрації, які не лише роблять поїздку не такою комфортною, але й призводять до передчасного псування багатьох деталей авто.
Осінній догляд за малиною — не просто примха садівників, а необхідна умова для щедрого майбутнього врожаю. Часто городники нехтують цим етапом, а потім дивуються, чому кущі слабшають, а ягоди дрібнішають. Насправді все геніальне дуже просте, і варто лише знати декілька перевірених часом хитрощів.
Найпоширеніша помилка — залишати малинник взимку без мульчі. Адже навіщо витрачати час, якщо сніг все одно прикриє. Але досвідчені садівники знають, що осіннє мульчування створює той самий мікроклімат, який допомагає кореневій системі пережити зимові перепади температур. Кора, тирса, перепрілі опале листя — все це природний захист від морозів.
Товщина укриття теж дуже важлива! Тонкий шар просто не впорається із завданням, а надто товстий створить чудові умови для гризунів. Тобто коріння від морозів він збереже, але миші залюбки поласують ним і до весни малина не проживе. Тому оптимально робити шар від 7 до 10 см. Він має щільно прилягати до землі, але не бути аж надто густим.
Важливо розуміти, що мульчування — це не просто розкидання матеріалу навколо кущів. Спочатку варто прибрати бур’яни, розпушити ґрунт та внести осінні добрива. Тільки після цього можна братися за мульчу. До речі, якщо використовувати свіжу тирсу, варто додати трохи азотних добрив, щоб вони компенсували його тимчасовий дефіцит в ґрунті.
Багато хто забуває про важливість вологи при мульчуванні. Якщо осінь була сухою, то перед укриттям ґрунт треба добре полити. Волога земля краще зберігає тепло, а мульча не дасть їй швидко випаруватися. Така проста дія значно підвищує шанси рослин на успішну зимівлю.
Окрема увага приділяється зонам навколо молодих пагонів. Тут мульчу варто класти дуже обережно, не засипаючи основу стебла. Залиште невеликий простір для циркуляції повітря, щоб кора не загнивала. А от між рядами не економте, бо щедрий шар мульчі допоможе утримувати вологу влітку та стримувати ріст бур’янів.
Також не забувайте оновлювати мульчу протягом року. Матеріал поступово розкладається, збагачуючи ґрунт поживними речовинами. Це природний процес, який тільки на користь малині. Навесні можна буде додати свіжий шар, створюючи ідеальні умови для розвитку кущів та формування соковитих ягід.
Пюре – одна з найпопулярніших страв, яку на власній кухні готує багато господинь. У кожної є власний секрет і такий продукт, що робить класичну страву особливою. Проте, досвідчені кулінари та “професійні” господині знають напевно – навіть якщо вам здається, що ваша страва ідеальна, зупинятись на цьому не варто. Завжди існує можливість приготувати її смачнішою.
Секрет ідеального пюре
Що стосується картопляного пюре, то тут і взагалі чимало перспектив. Багатьом кулінарам-любителям не вдається приготувати страву так, аби її можна було назвати ідеальною. У когось у гарнірі багато грудочок, а хтось не вміє обирати сорт бульби для страви. Проте, результат ваших старань залежить не тільки від цього. Експерти пояснили детально.
За словами професійних кулінарів, смак готового картопляного пюре може залежати від чималої кількості факторів, які іноді можуть стати для вас несподіваними. Наприклад, дуже важливо правильно нарізати картоплю для пюре. Аби гарнір вийшов ідеальним, картоплю потрібно нарізати на шматочки однакового розміру. Тільки після цього бульбу кидають у воду, що кипить.
Річ у тім, що за умови дотримання правила про однаковий розмір картопляних шматочків бульба готується рівномірно. Це забезпечує гарніру ідеальну консистенцію, як говорять кулінари. Після приготування картоплі, на що потрібно 15-20 хвилин, потрібно злити воду, додати молоко та масло, а потім використовувати виделку, аби перетворити коренеплоди на однорідне пюре.
Останній місяць цього року може принести декому чимало приємних сюрпризів. Поки комусь може пощастити в особистому житті, для інших Всесвіт вигадав вигідну пропозицію. Астрологи розповіли, кому варто чекати на підвищення від начальства. Як говорять зірки, пощастити може Ракам, Тельцям, Водоліям та Близнюкам. Проте, не варто зупинятись на досягнутому – впевнено крокуйте вперед.
Кого в грудні підвищать на роботі
Останнім часом Близнюки доволі часто переймаються щодо власної кар’єри. Їм хочеться встигнути все та одразу, а також поєднати це з власними хобі та особистими стосунками. Якщо раніше це вдавалось непросто, то тепер задача стане легшою. Річ у тім, що представникам знаку Зодіаку варто чекати на вигідну пропозицію на роботі.
Ракам варто придивитись до своїх колег. Спільні ідеї, ініціативи та новітні проєкти допоможуть вийти на новий рівень заробітку. Зірки радять проявити креатив та використати власне вміння вигадати щось цікаве. Тоді ви зможете претендувати на поповнення власного бюджету.
А ось Водоліям краще записувати всі ідеї, які будуть спадати на думку в останній місяць цього року. Креатив буде на висоті, що дозволить в один день створити щось таке, що принесе чимало коштів. Підвищення представникам цього знаку Зодіаку чекати не варто – вони самі створять його для себе.
Чимало Тельців могли вважати, що вони не здатні на креативні бізнес-рішення. Грудень 2024 року все докорінно змінить. Особливу увагу потрібно звернути на ті ніші ринку, які вас так приваблюють – стовідсотково у вас є власні вподобання, які точно не потрібно ігнорувати.
Помідор є одним із найпопулярніших овочів, які вживає рекордна кількість людей. Відповідь на питання, чому їх варто додати до свого щоденного раціону, очевидна. Плоди цієї культури мають настільки багато корисних властивостей, що відмовлятись від них – неправильно.
Корисні властивості помідорів
Так, наприклад, у помідорах міститься велика кількість лікопіну. Цей сильний антиоксидант захищає клітини нашого організму від вільних радикалів, які пошкоджують їхню структуру. Помідори допомагають захиститись від старіння, а також вони знижують ризики розвитку хвороб серцево-судинної системи.
Також у помідорах можна легко знайти калій. Цей елемент допомагає нормалізувати неправильний артеріальний тиск і виводить з нашого організму надлишок натрію. В томатах також міститься вітамін К і кальцій. Вони можуть покращувати роботу шлунку, сприяють кращому травленню та можуть полегшити походи до туалету.
Крім того, варто почати регулярно вживати помідори і тим, хто має проблеми із зором. Річ у тім, що цей овоч містить у собі вітаміни А і С, бета-каротин. Вони підтримують “фокус” і покращують здоров’я очей.
Варто зазначити, що вчені вже давно розвіяли популярний міф, згідно з яким теплова обробка погіршує та майже знищує корисні властивості помідорів. Багато людей були впевнені, що зимова консервація з помідорами, домашні томатні соуси та соки – це лише смачний додаток до страви, але аж ніяк не корисна закуска. Проте, теплова обробка може навіть підвищувати користь помідорів.
Підготовка компосту до зими — дуже важливий процес. Але навколо нього існує чимало необґрунтованих порад, які можуть лише погіршити добриво чи забрати у городника час, який він міг би витратити на інші справи або відпочинок. Насправді догляд за компостом значно простіший, ніж можна почути від самопроголошених експертів. Необхідно просто дотримуватися базових принципів.
Восени компостна купа потребує особливої уваги. Саме у цей час туди активно потрапляє опале листя, залишки врожаю та скошена трава. Тому дуже важливо не перестаратися з однотипними матеріалами. Жменя землі між шарами рослинних решток, трішечки попелу після мангала, навіть картонні коробки від піци — все це урізноманітнить склад компосту та прискорить процес розкладання.
Багато хто панікує через наявність води в компостері восени. Дарма! Якщо купа правильно складена, вода не завадить процесу, а створить ідеальні умови для корисних мікроорганізмів. От тільки з укриттям не варто зволікати. Старий шифер, поліетиленова плівка чи просто товстий шар соломи — будь-що, аби захистити компост від надмірних дощів та снігу. І це важливо, бо якщо вологи буде забагато, то вже тоді процеси компостування зупиняться.
А як же температура, яка з настанням холодів зменшується? Так, вона відіграє важливу роль. Тому зазвичай восени процеси уповільнюються. Але це не привід панікувати. Можна легко прискорити розкладання, додавши свіжого курячого посліду чи банальної сечовини. Тільки не переборщіть, бо надлишок азоту зробить компост непридатним для використання. Достатньо жмені добрива на відро органіки.
Помилково вважати, що компост взимку “помирає”. Насправді процеси триває, просто повільніше. Тому важливо восени створити належні умови — утрамбувати верхній шар і прикрити від опадів. Можна також обгорнути купу збоку соломою, старими ковдрами чи матрацами. Звучить дивно, але працює ефективно: теплоізоляція допомагає зберегти активність корисної мікрофлори.
А ще восени варто потурбуватися про майбутнє. Заготуйте сухі матеріали для весняного компостування. Зберіть опале листя в мішки, припасіть соломи чи сіна. Навесні, коли з’явиться багато зелені, ці сухі матеріали стануть у пригоді для створення правильного балансу в новій компостній купі.
Ідеально вимита вдома підлога – показник ідеальної господині. Кому буде приємно, коли слідом за босими ногами несеться купа крихт і бруду? Саме тому кожному хочеться навчитись мити підлогу так, аби на ній і сліду від пилу не залишалось. Крім того, важливо позбутись від мікробів та інфекцій, особливо коли вдома живуть маленькі діти. В цьому допоможе безпечний домашній засіб.
Домашній засіб для миття підлоги
Коли в будинку чи квартирі є діти та домашні тварини, то господині особливо переймаються через те, які засоби використовують для прибирання. Агресивна хімія може допомогти позбутись від пилу, бактерій і бруду, але також може нашкодити “домашнім”. Але використання ефірної олії піде тільки на користь. У такого домашнього засобу для миття підлоги є кілька переваг.
Запах ефірної олії здатен покращувати настрій і заспокоювати нервову систему людини. Крім того, майже всі різновиди цього продукту мають властивість боротись з інфекціями – вони є антибактеріальними. У використанні ефірної олії для прибирання будинку немає нічого важкого. Для початку потрібно набрати 2-3 літри теплої і чистої води.
Наступним кроком у неї додають чайну ложку будь-якої ефірної олії. Підійде м’ята, іланг-іланг, лимон або апельсин, лаванда та інші види засобу. Потім потрібно ретельно перемішати воду, намочити в ній ганчірку та використовувати її для прибирання підлоги. Таким розчином ви також можете витирати меблі у будинку – вони будуть якісно очищені та матимуть дуже приємний запах.
Зима без застуд — це щось на межі фантастики. І коли починається той надокучливий кашель, ми зазвичай біжимо до аптеки за сиропами. Але часто найефективніші ліки ховаються серед простих та доступних продуктів, які є у нас вдома. Народна медицина багата рецептами, які реально працюють без побічних ефектів та зайвих витрат.
Кожна родина має свої перевірені способи боротьби з кашлем. Але саме поєднання меду з часником залишається одним з найпотужніших природних засобів. Обидва компоненти самі по собі — це справжні скарбниці корисних речовин. А разом вони створюють дуже корисну суміш для імунітету та допомагають швидше боротися із застудою.
Причина у тому, що мед — не просто підсолоджувач, а природний антисептик. Він обгортає подразнене горло, створюючи захисну плівку. А часник? Він має у своєму складі аліцин. Це природний антибіотик, який ефективний проти різних бактерій. До того ж часник стимулює відходження мокротиння, полегшуючи кашель.
Приготування цього засобу нагадує швидше кулінарний процес, ніж виготовлення ліків. Часник потрібно дрібно порізати та дати трохи постояти, щоб активні речовини розкрилися. А мед потрібно брати виключно свіжий, рідкий, бо він легше змішується та краще засвоюється. Пропорції прості: на склянку меду знадобиться 3-4 зубчики часнику.
Зазвичай вже за добу помітне полегшення: кашель стає м’якшим, мокротиння відходить легше. Але не варто кидати лікування при перших ознаках покращення. Три-чотири дні регулярного прийому — от тоді про кашель можна буде забути. Важливо приймати засіб потроху, але часто, даючи йому можливість подовше контактувати зі слизовою горла.
Свійські птахи можуть принести багато смачних яєць, а можуть – захворіти та залишити вас ні з чим. І те, що трапиться з вами, залежить тільки від вас. Особливу увагу потрібно звертати на те, чим ви годуєте курей. Птахам не просто можуть не подобатись деякі продукти, вони можуть викликати у них негаразди зі здоров’ям. Експерти пояснили детальніше.
Чим не можна годувати курей
Одна з найперших порад – ніколи не годувати птахів свіжим хлібом. За словами експертів, м’якота випічки у шлунку курей може розбухати під впливом шлункового соку. У результаті птахи страждають від поганого травлення та припиняють нести яйця. Свіжий хліб власникам свійських птахів радять замінити на сухарі – вони вже не розбухнуть, а тому не становлять загрози для курей.
Трава полину та чистотіл – також поганий варіант для годівлі курей. Ці рослини є небезпечними та отруйними для птахів, а тому їх не варто давати ні в свіжому, ні в сушеному вигляді. Крім того, птахів не можна пускати пастись на поля й ділянки, де ця трава росте.
Не варто годувати курей і зеленою картоплею. У ній містяться елементи, які можуть бути шкідливими для птахів. У пророслій картоплі, яка не придатна для вживання людьми, також багато небезпечного і для курей, тому від цього коренеплоду теж потрібно відмовитись.
Занадто солодкі та солоні продукти, які вживають кури, також можуть становити для них небезпеку. За словами експертів, така їжа стає причиною погіршення процесів травлення. Якщо ж ці процеси в організмі курей порушені, то сподіватись на яйця навіть не варто.
Гризуни можуть стати справжнім випробуванням для городників, адже позбутись від них так, аби й на душу гріх не брати, й на ділянці був порядок – дуже непросто. Саме тому експерти радять завчасно подбати про те, щоб на дачі чи у приватному будинку мишей та щурів не з’являлось. Допомогти в цьому може простий лайфхак із використанням безпечного для людини, але ненависного для гризунів засобу.
Як захиститись від гризунів
Таким методом довгими роками користувалось багато дачників, а тому ефективність способу перевірена. Основною перевагою є той факт, що вам буде приємно знаходитись у приміщенні, яке ви обробляєте від гризунів, а ось мишам і щурам там не сподобається. Крім того, витрачати багато коштів на такий засіб не доведеться – він належить до категорії бюджетних.
Мова йде про ефірну олію м’яти та полину. Достатньо накапати по декілька крапель на ватний диск і розкласти у різних кутках підвалу або просто на садових доріжках. Різкий запах такого засобу допоможе відвадити з власної території небажаних гостей.
Також допомогти може скипидар. Багаторічний досвід дачників показав, що цей засіб також належить до категорії ненависних у шкідників. Вони обходять десятою дорогою ті ділянки, на яких можна відчути цей неприємний запах.
Важливо зазначити, що будь-який неприємний для людини запах буде неприємним і для гризунів. Наприклад, багато дачників беруть невеликий шматочок автомобільної шини та палять її, аби на їхній ділянці “стояв” специфічний аромат. Такий спосіб навряд чи підійде тим, у кого є сусіди – проте, від гризунів точно захистить.
Котлети – чудова закуска до основної страви. Вони ситні, в них багато корисних мікроелементів, адже в процесі приготування використовується м’ясо та овочі. Проте, головна небезпека котлет полягає у способі приготування. Смажений продукт дієтологи називають небажаним для тих, хто стежить за своєю фігурою та прагне схуднути. Проте, вихід є. Спробуйте приготувати котлети в духовці.
Рецепт котлет у духовці
Для приготування страви вам потрібно 400 грамів м’ясного фаршу, 1 цибуля, 1 зубчик часнику, столова ложка рослинної олії – краще кунжутна чи оливкова, аби смак страви був особливим. Крім того, потрібна 1 столова ложка сметани та сіль із перцем й іншими спеціями на ваш смак. З цієї кількості продуктів вийде близько 6-8 котлет, залежно від їхнього розміру.
М’ясо перекрутіть на фарш, до нього ж додайте дрібно нарізану цибулю або перекручену за допомогою м’ясорубки. Наступним кроком посоліть і додайте до фаршу спеції. Після цього його потрібно відбити об стінки миски, а тільки потім братись до формування котлет невеликого розміру та вагою до 70 грамів.
Відріжте фольгу, аби вона могла повністю закрити котлету. Блискучу сторону змастіть олією, зверху викладіть котлету. Загорніть фольгу, закриваючи м’ясо, але сильно не стискайте – головне, аби сік не виливався на деко для випікання.
Розігрійте духовку до 200 градусів, викладіть котлети на деко, залийте також воду на висоту до 1 сантиметра. Поставте деко випікатись у духовку на 30 хвилин, а потім розверніть фольгу, аби котлети стали рум’яними. Готуйте страву ще 10 хвилин, а потім дайте їй охолонути. Подавайте до столу з гарніром.
У цій статті ми розповімо про сорти огірків, які вирізняються високою врожайністю та стійкістю до хвороб. Першим із рекомендованих гібридів є сорт “Маша”. Його можна вирощувати як у теплиці, так і у відкритому ґрунті. Середній урожай із квадратного метра сягає близько 10 кілограмів.
Сорт “Маша” ранньостиглий. За належного догляду плоди з’являються вже на 36-й день після посіву. Середня вага огірка становить 100 грамів, а довжина — до 12 сантиметрів. Однак для найкращого смаку цей сорт краще збирати, поки плоди ще невеликі.
Огірки “Маша” підходять не тільки для споживання у сирому вигляді, але й для засолювання. Плоди залишаються хрусткими і не утворюють порожнин. Крім того, цей сорт добре переносить транспортування та має високу стійкість до таких хвороб, як борошниста роса та оливкова плямистість.
Ще один перспективний сорт – “Лялечка”. Цей гібрид починає плодоносити трохи пізніше, ніж “Маша”, приблизно на 45-й день. Однак цей недолік компенсується букетним плодоутворенням: у кожному вузлі утворюється до п’яти зав’язей. Плоди мають довгасту форму і приємний солодкий смак.
Їхній середній розмір становить до 10 сантиметрів, а маса — близько 90 грамів. “Лялечка” також стійка до таких захворювань, як кладоспороз та огіркова мозаїка, і добре переносить транспортування. Вона підходить як для салатів, так і для засолювання. Урожайність сорту в теплиці сягає 12 кілограмів із квадратного метра.
Окремої уваги заслуговує гібрид “Хрумка грядка”. Він плодоносить пучками, кожен із яких утворює до чотирьох огірків. Плоди цього сорту невеликі, їхня вага рідко перевищує 110 грамів.
Під час вирощування плодових дерев багато садівників стикаються з різними труднощами, серед яких найбільш небажаними є хвороби рослин. Однією з найсерйозніших недуг є рак.
У запущеній формі це захворювання може завдати значної шкоди дереву, знищуючи крону, а іноді навіть призводить до загибелі рослини. Сьогодні ми розповімо, як виявити рак на ранній стадії та запобігти його поширенню.
Особливу увагу приділимо європейському раку, який є одним із найпоширеніших видів цього захворювання. Від нього найчастіше страждають яблуні, трохи рідше груші, хоча захворіти можуть і інші плодові дерева. Хвороба проникає у рослину через будь-які тріщини в корі або навіть через сліди від листя чи бруньок.
Головною ознакою цього захворювання є швидке відмирання кори. На пагонах з’являються темні вдавлені плями, які з часом тріскаються. Характерним симптомом є наплив тканин на пошкоджених ділянках, що виглядає як припухлість. Виразки, що утворюються, мають дуже неприємний вигляд.
Якщо їх не лікувати вчасно, спори раку, які виділяються з цих уражень, можуть заразити весь сад. Щоб уникнути виникнення раку, необхідно ретельно обробляти всі зрізи та тріщини на деревах. Особливо важливо проводити викорінювальну обробку навесні та восени, адже саме у ці періоди суперечки хвороби є найбільш активними.
Завдяки нашим рекомендаціям ви зможете не лише запобігти розвитку раку на своїх плодових деревах, але й своєчасно виявити захворювання для подальшого ефективного лікування.
Зима за вікном для багатьох людей стає приводом для відпочинку. Але не для справжніх городників! Поки інші відпочивають на дивані під пледом, вони вже готуються до весняного сезону. І хоч до потепління ще далеченько, саме взимку час діставати насіння та готувати горщики. Саме цей підхід дозволить мати навесні власну розсаду, а не бігти на ринок, щоб вибирати переростків незрозумілої якості.
От візьмемо перці. Здавалося б, для чого їх так рано сіяти? А насправді їм треба чимало часу, щоб набратися сил та витягнутися. Але потім вони швидко попруть і будуть готові до висадки на грядку. Головне після посіву не поскупитися на лампи для підсвічування, бо у зимові місяці сонячне світло недостатньо інтенсивне та його мало.
Звісно ж, потрібно підготовлювати також розсаду помідорів. Причому радимо висадити її трохи більше, ніж планується лунок. Причина в тому, що не всі рослини виживають. Деякі гинуть через неправильну пересадку, інші страждають від шкідників, третім — замало чи забагато води. Тому їх потрібно буде поступово чимось заміняти.
З розсадою баклажанів краще не зволікати. Ці фіолетові красені спочатку люблять довго “розгойдуватися”, але як тільки наберуть обертів, то тішать своїм зростом! Їхня коренева система вимагає часу на розвиток, тож, якщо посадити вже в січні, то до весни отримаєте сильні та здорові саджанці, яким навіть сусіди будуть заздрити.
Окрема історія — селера. Хто хоч раз пробував її виростити, той знає — рослина для терплячих. Сходить довго, росте ще довше, зате потім і в суп, і в салат, і для здоров’я корисно. Головне — не натикати насіння густо, бо потім буде важко проріджувати.
Квітникарям теж спати ніколи. Петунії з лобеліями дуже вибагливі. Їхнє насіння дрібне, як пилюка, а вимог чимало. То їм ґрунт не такий, то води забагато, то світла замало. Але ж яка краса потім буде! Варто тільки трішки потерпіти та приділити увагу дрібницям.
Дозвольте детально розповісти про найкращі сорти томатів, які точно потішать врожаєм.
Перший сорт томатів, про який ми хочемо вам розповісти, називається “Легенда Тарасенко”. Про нього мало хто чув. Це помідори у формі вершків з носиком, зібрані у великі кисті виноградного типу. Висота куща така, що сам творець сорту, Тарасенко, назвав ці томати “ліанами”. Для тих, хто планує вирощувати “Легенду Тарасенко”, хочемо сказати дві важливі речі.
По-перше, насіння цього сорту зараз можна легко знайти у продажу. Вони фасуються в пакетики і продаються агрофірмами, а якість насіння відмінна. Немає потреби шукати у колекціонерів.
По-друге, усі сорти Тарасенка вимагають високої агротехніки. При висаджуванні під ці кущі потрібно класти вдвічі більше добрив, а також регулярно підживлювати та поливати. Свої можливості цей сорт повністю розкриває у теплиці, хоча і на відкритому ґрунті дає непоганий врожай.
Ще один сорт, який хочемо вам порадити, це F1 “Позаду”. Це цікавий і досить рідкісний гібрид. Його не завжди можна знайти у магазинах. Сорт дуже урожайний: кущі буквально усипані кистями з красивими довгими помідорами середнього розміру. Ці томати ідеальні для цільноплідного консервування в банках, де виглядають дуже ошатно та апетитно.
Окрім цього, плоди дуже смачні. Ми помітили, що банки з гібридними томатами не вибухають. Кущі високі, сильні, добре облистнені. Повністю дозрілі плоди мають солодкий смак.
Тож неодмінно спробуйте саме ці перевірени сорти помідорів, і, ми впевнені, що вони точно стануть назавжди вашими фаворитами на грядках. Бажаємо успіхів!
При вегетативному розмноженні живцями багато дачників використовують спеціальні стимулятори для коренеутворення. У садівницьких магазинах можна знайти такі препарати, як Біоклон, Корневін, Гетероауксин або Епін. Однак раніше люди обходилися без цих препаратів і укорінювали рослини народними засобами не менш ефективно.
Наші предки казали, що навіть палиця може прорости, якщо правильно встромити її в землю. Вони залишили нам свій багатий досвід квітникарства і садівництва. Один із найкращих народних способів укорінення — додавання у воду, де стоять живці, свіжого соку алое.
Такий розчин чудово допомагає укорінювати малину, полуницю, аґрус, гортензію, троянду, петунію, герань та жасмин. Рослини активно стимулюються цим соком і швидко випускають молоді корінці.
Зазвичай живці стоять у звичайній воді близько 1-2 тижнів, перш ніж з’являться перші корінці. Але при додаванні соку алое перші кореневі відростки утворюються вже через два-три дні. На 0,5 літра води достатньо додати близько 15 крапель соку деревоподібного алое. Воду для цього варто використовувати кип’ячену, талу або дощову.
Найкраще для таких цілей розтопити сніг або зібрати дощову воду. Якщо у вас немає алое вдома, можна придбати екстракт алое в аптеці — він продається в ампулах, коштує недорого і є завжди доступним. Для приготування розчину на кожен літр води додаємо 1 мілілітр соку алое, і в такому розчині замочуємо живці протягом 24 годин.
Після цього живці можна пересаджувати в посадкові ємності, де згодом з’являться нові кореневі відростки.
Коли ж найкраще садити дерева: восени чи навесні? Загалом вважається, що кісточкові культури у середній смузі краще висаджувати навесні. Однак наш досвід показує, що будь-які плодові дерева — як кісточкові, так і насіннячкові — демонструють 100% приживання при посадці восени, у той час як при весняній посадці цей показник становить лише 50%.
Коли саме восени краще садити дерева? У середній смузі оптимальний період — з середини вересня до кінця жовтня, до настання стійких заморозків. Варто звернути увагу на кілька нюансів, які можуть забезпечити успішну осінню посадку. По-перше, восени вибір саджанців у розплідниках значно ширший, адже весною там часто залишаються лише ті екземпляри, які не вдалося продати до зими.
Саджаючи дерево на власній ділянці восени, ви зможете захистити його від підмерзання, тоді як у розпліднику зимові умови можуть бути менш контрольованими. Навесні ж наслідки підмерзання саджанців не завжди помітні.
Крім того, восени у садівника зазвичай більше вільного часу. Весною через щільний графік можна упустити найкращі дні для посадки, після чого у рослинах починається рух соків. Посадка восени дозволяє саджанцям скористатися теплим ґрунтом для швидшого вкорінення. Наприклад, якщо викопати наприкінці жовтня саджанець яблуні, посаджений на початку місяця, можна побачити, що він уже обріс дрібними корінцями.
Купувати саджанці краще у господарствах чи розплідниках вашого регіону, оскільки такі дерева вже акліматизовані та районовані, а отже, краще пристосовані до місцевих умов. Тож давайте садити дерева саме зараз, у жовтні, для найкращих результатів.
Осінній догляд за гортензією потрібно проводити правильно, щоб забезпечити тривале й пишне цвітіння. Гортензія – дуже незвичайна й красива рослина, яка починає цвісти одним кольором, а згодом змінює колірну гаму. Щоб досягти масового й тривалого цвітіння, необхідно правильно провести обрізання.
Якщо ми хочемо, щоб гортензія зацвіла в червні, обрізка має бути мінімальною. Найкраще обрізання виконувати ближче до листопада, коли рослина вже відцвіла. Якщо пагони обрізати на висоті приблизно пів метра від землі, цвітіння настане раніше, але воно буде менш пишним. Головне, щоб обрізання проводилося після листопада.
Для досягнення тривалого й пишного цвітіння слід обрізати гортензію якомога нижче, на висоті 30-40 сантиметрів від ґрунту. Це дозволить гортензії зацвісти трохи пізніше, але вона порадує нас рясним цвітінням, яке триватиме довше. Якщо рослина добре перенесла зимовий період, можна повторити обрізання і навесні, що забезпечить ще більш тривале цвітіння аж до листопада.
Також не варто забувати про поживне підживлення, яке є важливим етапом догляду за гортензією. Від підживлення залежить, які поживні речовини отримує рослина з ґрунту. Дотримуючись цих простих правил, ми забезпечимо гарні й пишні кущі гортензії в саду. До цього пункту слід віднестися з особливою увагою та ретельністю.
Тож неодмінно скористайтеся нашими перевіреними лайфхаками та рекомендаціями щодо вирощуваня та обрізки восени гортензії, і самостійно переконайтеся в їхній високій ефективності. А ми щиро бажаємо вам всіляких гараздів у квітникарських справах!
Також підійде слабкий розчин коров’яку або деревна зола, яка містить калій і фосфор. Ці речовини стануть чудовим стимулятором для пишного цвітіння.
Добрива калійно-фосфорного типу потрібно вносити за місяць до початку бутонізації і продовжувати підживлення протягом усього періоду цвітіння. Крім стандартних підживлень, можна скористатися простими народними методами, які обійдуться недорого та дадуть результат не гірший, ніж покупні підживлення.
Перше підживлення — цукрове. Потрібно розчинити одну столову ложку цукру в пів літра води та полити цим розчином ґрунт. Щоб цукор швидше розкладався на глюкозу й краще засвоювався рослиною, можна додати трохи ЕМ-препаратів з живими корисними бактеріями.
Другий варіант — підживлення золою, про яке вже згадувалося. Для цього розводять дві столові ложки деревної золи в літрі води та поливають декабрист раз на два тижні.
Третє підживлення можна приготувати з цитрусових. Для цього дрібно нарізають цедру лимона, апельсина чи грейпфрута, заливають її окропом у співвідношенні один до трьох і настоюють протягом доби. Після цього воду зливають і використовують для поливу рослини під час фази цвітіння, розбавляючи чистою водою у співвідношенні один до одного.
Останнє підживлення — з дріжджів. Вони забезпечують рослину всіма необхідними для активного росту речовинами. Для приготування розчину потрібно взяти дві столові ложки свіжих дріжджів і одну столову ложку цукру, розвести в літрі води й настояти протягом двох годин. Перед поливом розчин розбавляють чистою водою у співвідношенні один до п’яти.
Ці домашні підживлення зможуть замінити будь-які покупні добрива, проте головне — не перестаратися та не перевищувати концентрацію. Після цвітіння, коли рослина виснажиться, а ґрунт втратить поживність, найкраще пересадити декабрист у новий горщик і підживити азотним добривом для відновлення сил.
Наприклад, посіяна в листопаді петунія зацвіте вже наприкінці весни, а вуста порадує квітами навесні, коли можна буде висадити на клумбу вже квітучі рослини.
Для успішного проростання насіння висівають поверхнево на вологий ґрунт і накривають ємність прозорою кришкою або плівкою. Також слід забезпечити яскраве освітлення та підтримувати температуру 20-25 °С. Насіння проростає зазвичай протягом 10-15 днів.
У північних регіонах петунію краще сіяти в січні. Насіння розміщують у торф’яних таблетках або пластикових контейнерах з прозорою кришкою. Важливо, щоб посіви знаходилися на підвіконні з додатковим освітленням. У листопаді також варто приступити до посіву примул, адже перші квіти з’являться вже в липні-серпні. Насіння примул, яке потребує стратифікації, слід помістити в холодильник або закопати в сніг на 1-2 місяці, щоб стимулювати проростання.
Герберу, яка має тривалий період росту, сіють у листопаді, адже квіти з’являються лише через 4-6 місяців після сходів. Для успішного вирощування необхідно обирати свіже насіння, оскільки прострочене не проростає. Для посіву потрібен легкий, повітропроникний ґрунт.
Найкраще висівати насіння одразу в окремі ємності — підійдуть пластикові стаканчики. Насіння розкладають по поверхні ґрунту, трохи вдавлюють, зволожують та накривають прозорою кришкою або плівкою, розміщуючи у тепле місце з підсвічуванням.
Щодо бегонії, то її насіння також варто сіяти в листопаді, оскільки деякі сорти зацвітають через чотири місяці після появи сходів. Дрібне насіння бегонії сіють на поверхню пухкого поживного ґрунту або в торф’яні таблетки, накривають кришкою та розміщують у світлому місці при температурі 20-25 °С. Сходи з’являються через 7-20 днів.
Пеларгонію можна висівати протягом року, але для отримання квітів на початку сезону оптимально сіяти її в листопаді. Щоб покращити проростання, насіння попередньо замочують у вологій серветці, щоб воно набухло.
Після цього насіння розкладають по поверхні ґрунту, зволожують, накривають кришкою та залишають у теплі. Сходи з’являються за температури 20-25 °С протягом 10-15 днів.
Катарантус, посіяний у листопаді, зацвіте в квітні. Сіянці катарантуса зміцніють за зиму, й навесні можна буде від них вкоренити живці, щоб отримати додаткові рослини для бордюрів та клумб.
Насіння катарантуса дрібне, його сіють поверхнево на вологий ґрунт із перлітом, трохи вдавлюють і злегка присипають землею. Насіння проростає при температурі 25 °С через 5 днів.
Щоб досягти раннього цвітіння гвоздики Шабо, її висівають із листопада, оскільки вона досить довго розвивається до моменту цвітіння. Ця гвоздика, яку зазвичай вирощують як однорічник, квітне все літо й добре підходить для прикраси квітників.
Насіння висівають в окремі стаканчики або в одну ємність на відстані 3 см, злегка втискають у ґрунт та зволожують. Ємність накривають прозорою кришкою та розміщують у теплому світлому місці. Коли з’являються сходи, кришку прибирають, а посіви переміщують у більш прохолодне світле місце з температурою близько +10 °С.
Дотримуючись цих рекомендацій, можна успішно виростити квіти, що радуватимуть своєю красою і створюватимуть затишок у саду або вдома.
Картопля — це овоч, без якого важко уявити наше життя. Проте корисною вона буває далеко не завжди. Особливо небезпечною для організму є проросла картопля. У чому полягає її ризик?
Перш за все, проросла картопля небезпечна через вміст речовини під назвою соланін, яка концентрується у бульбах, “очках” і листі. Цей компонент є справжньою отрутою, і коли картопля починає проростати, рівень соланіну в коренеплоді значно зростає, особливо в проростках. Соланін, що міститься у старих бульбах і тих, які неправильно зберігалися, не тільки надає їм гіркого смаку, але й має токсичну дію.
Картопля зазвичай проростає у вологих умовах, що часто супроводжується процесом загнивання, через який рівень токсинів у коренеплодах підвищується. Зберігання картоплі на світлі також підсилює утворення токсинів, особливо в тій частині бульби, яка набуває зеленуватого відтінку.
Щоб уникнути отруєння пророслою картоплею, рекомендуємо не вживати її в їжу. Якщо ж коренеплід необхідно приготувати, важливо максимально очистити шкірку, вирізати «очки» та видалити проростки. Вважається, що безпечним є лише середина бульби. Термічна обробка знижує кількість токсинів приблизно на чверть, але цього недостатньо для повного знешкодження. Лише ретельне очищення та термічна обробка допоможуть знизити ризик, хоча шкода від вживання такої картоплі все ж залишається.
Якщо нехтувати цими порадами, вживання пророслої картоплі може викликати нудоту, гіпотермію та низку неврологічних проблем. Тож краще скористатися нашими перевіреними порадами та рекомендаціями, щоб не нажити собі проблем.